Дуже хочеться тут почати масштабно гнати з приводу прочитаного, але на секунду зупинюся. Ну по-перше, чи можна так уже погано ставитися до книжки, з якої я реготала так, що лякала людей в тролейбусах? Легкість тексту приваблює, але ж про що він, панове, про що?

Головний герой - алкоголік і посередньої успішності мачо. Оригінальний образ, правда? Може у мене багато стереотипів, але такими мені бачаться половина персонажів сучасної, і не лише української, літератури. Ой, стривайте, Отто фон Ф. з "Московіади" ще по ходу поет і патріот.
Мда, поет:

«

...Але нема на це ради - вірші твої, певно, лишилися в атмосферних полях України, московські ж поля виявилися надто щільними для для їхнього солов'їного проникнення...

»

Ну звісно, аніж сидіти і щось писати, краще спихати все на ворожу країну, заливатися умовно-алкогольними напоями і переїжджати від однієї коханки до іншої.
Щодо патріотизму - те саме, тільки в квадраті. Звісно, легко проклинати імперію, скиглити про знедоленість свого народу і мріяти, як аристократичний і харизматичний Олелько Другий своєю королівською рукою врятує Україну. А поки він не прийшов - заливатися умовно-алкогольними напоями і див. вище.
Згадується тут же Генрі Чінаскі з "Post Office" Буковскі. Так от він хоча б чесніший. П'є - то п'є, трахається - то так і каже, без жодних брехливих романтизмів, якими сповнена "Московіада".

Світ наколо нашого Отто брудний і бридкий. Але Москва тут певно ні до чого. Як переконливо доводить Жадан, українські міста і села такі ж стрьомні, принаймні якщо подорожувати по них у тому ж п'яному і нікчемному стані.
Загалом думки про Жадана приходять в голову через кожну другу сторінку, як і про Дереша, хіба що ці двоє простіше пишуть. Дереш у "Культі" відтворює абсолютно ту ж структуру "Тусувалися - рефлексували - вляпались у шось містичне". До Жадана в "Анархію..." можна цілком спокійно вставити кілька шматків з "Московіади" - буде в тому ж стилі, хіба ні?

«

Ці прикордонні конфлікти шиїтів із сунітами, католиків з крішнаїтами, а православних із дзен-буддистами. Ці героїчні спроби західних банкірів навчити божевільних свободі. Ці голодні міжусобиці, бунти і страйки. Ця індустрія церков і борделів...

»

Мені здається, чи наша література дійсно така однакова?

Тим не менше, заради справедливості додам, що мова "Московіади", зважаючи на її тему, чудова: всі ці говірки персонажів, гра слів, алюзії, тра-та-та. Моє прагматично-лінгвістичне бажання виконане. Але "душа бажає свята". Що б мені тепер почитати, панове?